Фото: omore.city
Щороку п’ятого листопада людство відзначає Всесвітній день поширення інформації про проблему цунамі. Чи є небезпека цунамі для України? Чи готова наша країна до захисту від цієї небезпеки? А також – що роблять для захисту від цунамі інші країни? Про це – у статті члена-кореспондента НАН України Олександра Щипцова, яку публікує газета “Світ”.
Найчастіше цунамі обрушується на берег у вигляді вертикальної стіни турбулентної води, яка має велику руйнівну силу. Цунамі є одним із проявів морських геологічних небезпек. До них також належать підводні землетруси або землетруси, що виникають неподалік від моря; підводні зсуви, рухи тектонічних плит вздовж активних розломів, потенційні викиди газу з донних відкладів моря та екстремальні метеорологічні явища.
І хоча цунамі трапляються рідше, ніж інші природні катастрофи, через свою руйнівну силу та швидкість вони є серйозною загрозою для прибережних і морських територій і громад.
Одне з найпотужніших цунамі сталося в Індійському океані після підводного землетрусу 26 грудня 2004 року на глибині близько 20 км під дном океану і приблизно за 200 км на захід від північного узбережжя острова Суматра в Індонезії магнітудою 9,1. Внаслідок цунамі, висота якого місцями сягала 15 метрів, загинуло понад двісті тисяч людей у 14 країнах.
Як свідчить «Позиційний документ 26» Експертної робочої групи Європейської морської ради з морських геологічних небезпек, за останні півтори тисячі років у Чорному морі було зафіксовано 22 цунамі, спричинених землетрусами.
Сучасні наукові оцінки газо-грязьового вулканізму в Чорноморському басейні не дають підстави сумніватися щодо можливості виникнення цунамі у Чорному морі в майбутньому.
Міжнародні системи захисту
Після найпотужнішого в історії спостережень землетрусу у 1960 році поблизу міста Вальдивія в Чилі магнітудою 9,5, який призвів до руйнівного цунамі з висотою хвилі 10–25 м на узбережжях Чилі, Японії, островах у Тихому океані (о. Пасхи, Гавайських островах та інших), було створено першу систему попередження про цунамі – Тихоокеанську. А з 1965 року глобальною мережею координації попередження про цунамі керує Міжурядова океанографічна комісія, що діє у складі ЮНЕСКО (далі – МОК ЮНЕСКО).
Це світова система моніторингу океанів і сейсмічної активності, яка допомагає виявити наближення цунамі, швидко попередити населення та організувати заходи безпеки, щоб зменшити кількість жертв і руйнувань. Ця мережа охоплює Тихий океан, Індійський океан, Карибське море, Північно-Східну Атлантику, Середземне море та прилеглі моря. Цунамі можуть виникнути дуже раптово, і час реагування – критичний. Саме тому така мережа допомагає виграти дорогоцінний час, що може врятувати тисячі життів.
У червні 2021 року МОК ЮНЕСКО затвердила Програму з цунамі в рамках нинішньої планетарної місії – Десятиліття ООН, присвяченого науці про океан в інтересах сталого розвитку (2021–2030 рр.). Програма з цунамі базується на багаторівневому підході, що поєднує мережу датчиків і сейсмостанцій, систему регіональних і національних центрів оповіщення та підготовку прибережних громад через ініціативу ЮНЕСКО «Готові до цунамі», яка охоплює 43 країни.
Виконання цієї Програми координують чотири регіональні міжурядові координаційні групи, які узгоджують регіональні заходи з попередження про цунамі та пом’якшення їхніх наслідків, зокрема з питань надання інформації про цунамі національним центрам попередження про цунамі.
Україна також є членом МОК ЮНЕСКО. Держави-члени цієї комісії входять до складу регіональних міжурядових координаційних груп з питань цунамі. Їхнє головне завдання – моніторинг виникнення цунамі, організація та координація регіональних заходів із пом’якшення наслідків, оперативне поширення попереджень, а також підготовка населення до належного реагування на загрозу.
Для забезпечення безперервної роботи цих механізмів держави призначають національних координаторів, делегованих урядами для постійної участі в діяльності регіональних міжурядових координаційних груп. Вони також беруть участь у координації роботи Міжнародної системи попередження про цунамі та пом’якшення їхніх наслідків.
Країнами-учасницями Регіональної міжурядової координаційної групи щодо системи раннього попередження про цунамі та пом’якшення їхніх наслідків у Північно-Східній Атлантиці, Середземному морі та прилеглих морях є: Бельгія, Болгарія, Великобританія, Данія, Естонія, Єгипет, Ізраїль, Ірландія, Італія, Кабо-Верде, Кіпр, Ліван, Мальта, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сирія, Словенія, Туреччина, Україна, Хорватія, Швеція.
Ця координаційна група має офіційний сайт (https://www.unesco.org/en/archives), де розміщено інформацію про національні центри інформації про цунамі у країнах Чорноморського регіону (Болгарії, Румунії, Туреччині) та призначених національних координаторів з питань цунамі з-поміж науковців та урядовців.
Україна: прогалини та пріоритети
Хоча Україна також входить до складу Регіональної міжурядової координаційної групи, однак на її офіційному сайті станом на жовтень 2025 року відсутні дані про Національний центр інформації про цунамі в Україні, його координаційні та контактні органи, призначеного національного координатора з питань цунамі. Це питання потребує комплексного та якнайшвидшого вирішення.
Ймовірно, що у разі виникнення цунамі у Чорному морі основними нормативно-правовими документами для реалізації заходів безпеки стануть чинне Положення про єдину державну систему цивільного захисту в Україні від 9 січня 2014 р. № 11 та нова постанова Уряду «Про затвердження Порядку функціонування системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, проведення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій» від 17 вересня 2025 року.
Однак на сьогоднішній день у системі вітчизняних нормативно-правових актів з цивільного захисту (Кодексі цивільного захисту України, підпорядкованих нормативно-правових документах) відсутнє визначення поняття морської геологічної небезпеки, яке має планетарно-регіональний характер і несе транскордонну загрозу, тому потребує спеціального врегулювання.
При цьому нагадаємо, що наукові установи НАН України брали безпосередню участь у науковому обґрунтуванні та розробленні проєкту системи раннього попередження про цунамі у Чорному морі.
Так, у 2009 році Морський гідрофізичний інститут НАН України спільно з Інститутом геологічних наук НАН України та іншими установами-співвиконавцями завершив науково-дослідну роботу, в результаті якої розроблено структуру та склад системи раннього попередження про цунамі в Чорному морі як структурного елемента Європейської системи; розпочато її дослідну експлуатацію; створено комп’ютерну систему для оперативного прогнозування небезпечних морських хвиль сейсмогенної природи та відтворення можливих сценаріїв розвитку цунамі у Чорному морі. Створено Експериментальний національний центр морських прогнозів.
На наше переконання, необхідно продовжити вітчизняні наукові дослідження та системно поповнювати наукові знання про цунамі, превентивно впроваджувати та масштабувати апробовані результативні моделі соціальної поведінки для формування стійкості громад при загрозі лиха. Це потребуватиме зміцнення науково-дослідного потенціалу та активізації передачі технологій, в тому числі для досягнення цілей Програми з цунамі в рамках Десятиліття океану.
Варто зауважити, що прибережне мілководдя територіального моря України, крім реальної загрози для них підводних землетрусів та їхніх наслідків у формі цунамі у Чорному морі, суттєво обтяжене наслідками воєнних дій: за попередніми оцінками ДСНС України, близько 14 000 м² внутрішніх і морських українських акваторій на сьогодні забруднені вибухонебезпечними предметами. У разі віднесення приморських територій до ризикових від цунамі потенційно збільшуються негативні наслідки для громад, прибережної інфраструктури та морської біоти.
Тому Україні, навіть за сучасного стану, вкрай важливо налагодити та підтримувати в активному стані транскордонну співпрацю, контакти та обмін інформацією з державами Причорноморського басейну у складі Регіональної міжурядової координаційної групи.
Враховуючи реалії, що склалися в Україні, доцільно завчасно розробити та затвердити відповідні доповнення до положень про функціональні та територіальні підсистеми попередження про морські геологічні небезпеки (цунамі) єдиної державної системи цивільного захисту, при цьому необхідно врахувати рекомендації з Плану досліджень, розробок та впровадження здійснення Програми з цунамі в рамках Десятиліття океану.
Без цих кроків Україна залишається сліпою зоною на карті цунамі-ризиків Чорного моря. І це питання не лише національної безпеки, а й відповідальності за життя людей, які живуть у зоні ризику.
Автор: Олександр Щипцов,
член-кореспондент Національної академії наук України
Читайте також:
На станції «Академік Вернадський» зафіксували потужний землетрус у протоці Дрейка
З Антарктиди разом із глобальним потеплінням прийдуть цунамі, попереджують учені
